Національний Олімпійський комітет України – орган, відповідальний за розвиток олімпійських видів спорту та виступ українських спортсменів на літніх та зимових Олімпійських іграх. В Україні це суміш зі спорту та політики, доступ до ресурсів та статусу, а ще відчинені двері у всі світові спортивні тусовки. Загалом, керувати такою організацією престижно, не складно та вигідно. Останні 17 років справами у НОК керував Сергій Бубка. Особливого представлення для українців ця людина не потребує – уславлений легкоатлет, Герой України та… колишній депутат Партії регіонів, сусід Януковича у Донецьку. У кріслі президента НОК Бубка пересидів епоху Ющенка, Януковича, Порошенка та половину президентського терміну Зеленського. Час змін настав 17 листопада. У НОК відбулися вибори нового президента. Бубка сам заздалегідь дав зрозуміти, що не претендує ще на один термін. На вибори зареєструвалися три кандидати: чинний міністр молоді та спорту Вадим Гутцайт , олімпійський чемпіон Токіо-2020 Жан Беленюк та Ігор Малинський, який очолював київський регіональний осередок НОК. Ще виявляла бажання поборотися за крісло голови НОК біатлоністка Олена Білосюк (відоміша за дівочим прізвищем – Підгрушна ), але в ході підготовки до виборів зняла свою кандидатуру на користь Жана Беленюка. Скандал на виборах: адмінресурс та питання до міністра За кілька днів до виборів кандидат Жан Беленюк за підтримки президентів двох федерацій (хокею - Георгій Зубко, та легкої атлетики - Євген Пронін), розгорнув активну інформаційну кампанію. У своєму телеграм-каналі він оприлюднив повідомлення від представників різних регіональних спортивних організацій, які заявляли про адміністративний тиск і «рекомендації» голосувати за Вадима Гутцайта. Сам же Беленюк викликав міністра спорту на дебати на базі в Кончі-Заспі . Опонент виклик проігнорував. У день виборів Генеральна Асамблея НОК відбувалася в режимі он-лайн. Кандидати могли відповісти на запитання членів Асамблеї та керівників профільних федерацій. Під час засідання Жан Беленюк подякував Сергієві Бубці за роботу та внесок в український спорт, хоча до цього критикував його разом із Вадимом Гутцайтом стосовно низки позицій. У тому числі й за мовчання щодо військового вторгнення росії в Україну, яке перервалося лише після численних питань громадськості. А Вадим Гутцайт вибірково відповідав на запитання. Наприклад, Георгій Зубко так і не дочекався нагоди поставити своє питання цьому кандидату. Додайте сюди ще й купу технічних неполадок та відверто радянський підхід деяких функціонерів до влаштування роботи комітету – видовище загалом не для людей зі слабкими нервами. За підсумками вибори виграв міністр Вадим Гутцайт : 123 голоси «за» зі 147. Беленюка підтримали 22 учасники, а Ігореві Малинському віддали два голоси. Здавалося б, усе зрозуміло, Гутцайт поки що посидить у двох кріслах (подейкують, що у майбутньому Мінмолоді та спорту можуть об'єднати з Мінкультом та Міносвіти), а потім зосередиться на роботі у НОК. Беленюк програв і продовжить займатися депутатською діяльністю, а НОК у своєму новому складі (адже обирали не лише президента, а й увесь Комітет) почне підготовку до Олімпійських ігор 2024 року. Однак найцікавіше почалося після виборів. Суспільство не пробачило реваншу Як виявилося, до складу членів НОК були обрані аж двоє представників партії ОПЗЖ: Григорій Суркіс та Нестор Шуфрич. Мабуть, їм нудно в парламенті, не вистачає впливу, ось і вирішили ще до НОКу обратися. І, - жах, кандидатів з такою-то репутацією на 9-му місяці повномасштабної війни Росії проти України, підтримали члени Асамблеї НОК! Нонсенс? Реальність! Але, виявилось, це лише квіточки… Першим про вихід зі складу НОК оголосив легендарний футболіст Андрій Шевченко. На своїй сторінці у Facebook власник Золотого М'яча-2004 пояснив мотивацію свого рішення. «У найважчий час в історії моєї країни, я гордий бути поряд з Україною та допомагати всім, чим можу заради нашої перемоги. Я вважаю почесною роботу у Національному олімпійському комітеті, розумію важливість його розвитку. У той же час, я не можу залишитися у складі НОК за такого складу. Ми платимо за свою свободу безмежно високу ціну життям найкращих українців. Маємо бути гідними їх», – написав Андрій Шевченко. Це рішення запустило ефект доміно: слідом за Шевченком заяви про вихід зі складу НОК написали і такі його представники, як Олег Протасов, Євген Пронін, Андрій Павелко , Георгій Зубко та сам Жан Беленюк . До речі, Григорій Суркіс та Нестор Шуфрич під шумок теж склали повноваження, запропонувавши їх передати… українським військовим. Цинічно, але це вже деталі. Пізніше український футболіст Роман Зозуля опублікував список тих осіб у керівництві НОК, які мають сумнівне політичне минуле. «Все, як у старі недобрі часи – «розвели, як кошенят». Схоже, Шуфрич із Суркісом, виконували лише функцію громовідводу. І доки суспільство справедливо обурювалося їхніми прізвищами у списку, новообраний президент Вадим Гутцайт завів у НОК прямо «золоту» команду, 80% із якої взагалі не мають жодного відношення до спорту. Хіба спортом вважати корупцію, боротьбу за місце у списку ОПЗЖ чи рекет у 90-ті. Звичайно, спорт зараз не на часі, але хіба час тягти на керівні посади всіх зашкварених та дискредитованих?! Якщо партію ОПЗЖ заборонили, то чому досі не заборонили її колишнім членам пхати свій ніс у владу, чи то політичну чи спортивну?!», - обурився Роман Зозуля. Він також навів імена всіх спірних осіб. До оновленого складу НОК увійшли такі діячі: Валерій Борзов – член СДПУ(о) 2001-2006, 2012-го було усунуто з посади президента Федерації легкої атлетики за корупцію Сергій Бубка – член Партії регіонів (2002-2005), вийшов із партії після обрання на пост президента НОК Андрій Вінграновський - член ОПЗЖ, дружина - Юлія Льовочкіна Олександр Волков – член Партії регіонів (2007-2014) Олександр Герега – народний депутат від Партії регіонів (2012-2014), голосував за диктаторські закони 16 січня 2014-го Ірина Дерюгіна – FIG висунула їй звинувачення у підкупі суддів, тиску на них, впливі на остаточні результати змагань та інших порушеннях Олександр Зац – член Партії регіонів (2006-2014), його пов'язує міцна особиста дружба з Борисом Колесніковим, партнер Бориса з бізнесу Роман Мулік – член Партії регіонів (2010-2014) Андрій Мельник – підозрювався у причетності до викрадення, тортур та вимагання 200 млн. дол. у колишнього гендиректора ПрАТ " Нафтогазвидобування ", а нині – народного депутата Семінського Олександр Мендусь – колишній член Партії регіонів Мирослав Карабін – колишній член Партії регіонів Олег Корбан - член ОПЗЖ з 2019 року Михайло Кошляк – з 2020 року є депутатом Дніпропетровської обласної ради від ОПЗЖ Вадим Павленко – депутат Київської облради від Партії регіонів (2010-2015) Ігор Лисов – член Партії регіонів (2007-2014), скандальний київський забудовник Сергій Лагур – разом із екс-регіоналом, а після вбивства у ДТП людини втікачем із країни Петром Димінським був співвласником нафтопереробного комплексу (НПК) Галичина у Львівській області Віктор Ремський – колишній «правоохоронець», причетний до фальсифікації та вибивання «добровільних зізнань» із фігурантів «справи Павліченка» Олександр Симоненко – член ОПЗЖ Віктор Христоєв – колишній член Партії регіонів Олександр Удовиченко – колишній член Партії регіонів Ніна Уманець - після 2014 року хизувалась фото з Путіним Сергій Кушнірюк – усувався з посади головного тренера збірної України з гандболу через корупцію, на нього відкривали кримінальну справу», - так спортсмен охарактеризував склад головного олімпійського органу України. Загалом, коли в деяких не вдалося політичного реваншу, їм знайшли місце в НОК України. Вадим Гутцайт таке сузір'я «кришталево чесних» людей пояснив коротко: мовляв, є квота від федерацій, а Шуфрича , наприклад, подала Федерація стрільби з лука. Детальніше розпитати новообраного президента НОК по кожному з вищезгаданих людей поки неможливо: потрапити до нього на інтерв'ю нереально. Спочатку вам призначають час, ви підлаштовуєтеся під нього, а потім за день-два до зустрічі у міністра змінилися плани і все летить коту під хвіст. Така історія відбувається із сумною регулярністю. У складі Національного олімпійського комітету – 170 членів. Вони обираються до комітету з різних квот: атлети, олімпійці, представники федерацій, громадяни, які розвивають спорт. Їх обирає попередній склад НОК. До слова, статут організації теж вимагає перегляду: дуже багато лазівок для корупції та застосування адміністративного ресурсу. Одним із цивілізованих варіантів було б створення електронної бази для голосування, де сертифіковані спортсмени, тренери та функціонери могли б проголосувати за того чи іншого кандидата. І не було б скандалу. У результаті ситуація така, що склад НОК продовжує рідшати відразу після виборів: частина його членів не хоче ділити крісла з тими, за ким плаче інститут люстрації. І, за ідеєю, правильним виходом стали б перевибори. Але є побоювання, що ті, хто вибирав опзжистів-регіоналів, відтворять цей трюк. Отже, проблема не так у Гутцайті, як у тих кадрах, які щільно засіли в НОК. Це не та історія про рибу і голову, це скоріше про старий фундамент, на якому і сама будівля починає руйнуватися. Якщо вам не вистачало серіалів вітчизняного виробництва, то рекомендую відстежувати подальші події навколо НОК України. Є відчуття, що ця історія ще отримає кілька несподіваних поворотів. Данило Вереїтін, «ОстроВ»
